28.02.2018 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber

ВС/ККС: Якщо оскарження деяких ухвал слідчого судді не передбачено, заперечення проти них подаються під час підготовчого провадження в суді, і саме в такий спосіб реалізується право на судовий контроль законності такого рішення (№ 757/2200/17-к, 15.02.17)

Фабула судового акта: Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду, залишивши без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката   на ухвалу районного суду про призначення позапланової документальної перевірки фізичної особи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства , а касаційну скаргу - без задоволення, сформував наступну правову позицію:

посилання скаржника на те, що апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, не ґрунтуються на законі через те, що подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Верховний Суд також зазначив, - оскільки ч. 3 ст. 309 КПК України встановлює, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, то саме в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді. Тому рішення апеляційнго суду про відмову у відкритті апеляційного провадження в повній мірі грунтується на вимогах ч. 4 ст. 399 КПК України.

Верховний суд нагадав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (ухвала Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»).

Безвідносно до цієї справи, та з метою більш повного дослідження цієї теми, доречно нагадати, що ВСУ у справі № 5-142кс(15)17 (постанова від 12 жовтня 2017р.) дійшов висновку про те, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.

Аналізуйте судовий акт:

Неймовірно! Ухвала суду дозволила провести позапланову документальну перевірку у кримінальному провадженні 900 платників податків! 01 серпня 2016 року (Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Демидовська А.І. від 1 серпня 2016 р.)

Слідчий суддя зобов'язав прокурора протягом трьох днів прийняти постанову про закриття кримінального провадження (Ухвала судді Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О.В від 27 січня 2016р.)

У кримінальному провадженні слідчий суддя не має право призначати позапланову податкову перевірку, а слідчий або прокурор звертатись до слідчого судді із відповідним клопотанням (Апеляційний суд м. Києва, № 757/11320/17-к, від 11. 04. 2017р.)

Особа, яка за нормами КПК не наділена правом апеляційного оскарження вироку МАЄ право на таке оскарження, якщо вироком вирішено питання щодо її прав (№ 5-347кс15 від 03.03.2016)

Відмова у відкритті провадження про перегляд рішення слідчого судді щодо арешту на майно адвокатом особи, що у кримінальному провадженні не є підозрюваною чи обвинуваченою, є порушенням права на правову допомогу (№ 5-162кс(15)17 від 14.09.2017)

Повідомлення особи про підозру та набуття особою статусу підозрюваного можна оскаржити до слідчого судді (Справа № 628/2720/17)

Стаття 447 КПК: Перегляд виправдувального вироку або інших судових рішень з метою погіршення становища засудженого допускається не пізніше одного року з дня постановлення такого рішення (ВСУ від 19 січня 2017р. у справі №5-310кс(15)16 )

 

 

Постанова

Іменем України

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 757/2200/17-к

провадження № 51-448км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              Матієк Т.В.,

суддів                                                           Білик Н.В., Могильного О.П., Остапука В.І., Наставного В.В., Кравченка С.І.,

Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання              Замкового І.А.,

прокурора                                                   Посвистака О.М.,

адвокатів                                                    КурчинаО.Г., Панасенко О.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року в кримінальному провадженні №42017000000000034 за ознаками кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_4.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України і призначено, як вказано в ухвалі суду, позапланову документальну перевірку ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998 - 2016 років. Проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.  

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 30 серпня 2017 року на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката Курчина О.Г. в інтересах ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді та надіслав апеляційну скаргу з усіма додатками особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із указаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на норми Конституції України, загальні засади КПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення «Голдер проти Великої Британії», стверджує про порушення апеляційним судом його права на оскарження судового рішення слідчого судді, а отже права на доступ до правосуддя. При цьому в касаційній скарзі йдеться про помилковість ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що положення КПК не містять безпосередньої норми, яка би передбачала повноваження слідчого судді розглядати клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки, що свідчить про прийняття ним рішення, яке не передбачено законом. Зважаючи на це, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Адвокати Курчин О.Г., Панасенко О.Я. просили задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_4 і скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_4, просив оскаржене судове рішення залишити без змін.

Мотиви суду

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до КПК та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.  

Вважаючи відмову апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження помилковою та передчасною, ОСОБА_4 у касаційній скарзі стверджує, що за відсутності в чинному КПК норми, яка безпосередньо передбачає можливість звернення слідчого або прокурора і розгляду слідчим суддею клопотань про призначення позапланової документальної перевірки, та норми, що передбачає оскарження стороною кримінального провадження такого рішення в апеляційному порядку, апеляційному суду належало керуватися положеннями Конституції України, загальними засадами КПК та практикою Європейського суду з прав людини й розглянути апеляційну скаргу адвоката КурчинаО.Г., забезпечивши в такий спосіб право ОСОБА_4 на доступ до правосуддя.

Такі доводи колегія суддів  вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч. 1 ст. 309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому.

Окрім того, ч. 3 ст. 309 КПК прямо передбачає, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді.

Наведене свідчить про правильність висновку апеляційного суду про те, що за відсутності у вичерпному переліку ч. 1 ст. 309 КПК рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого чи прокурора про проведення позапланової документальної перевірки, його апеляційне оскарження не можливе. Тому апеляційний суд обґрунтовано, посилаючись на ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката                   Курчина О.Г. в інтересах ОСОБА_4

Що ж стосується посилань у касаційній скарзі ОСОБА_4 на те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (п.17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Також колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Таким чином порушень прав ОСОБА_4 на доступ до правосуддя колегія суддів не констатує, в зв'язку з чим вважає ухвалу апеляційного суду законною, обґрунтованою, вмотивованою  й такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Що стосується доводів касаційної скарги про незаконність самої ухвали слідчого судді, то вони  не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК рішення слідчого судді не підлягає окремому оскарженню,  а згідно з положеннями ст. 424 КПК це рішення  не є предметом касаційного перегляду.

Таким чином, враховуючи межі касаційного перегляду та обсяг повноважень касаційної інстанції, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката         Курчина О.Г. в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року про призначення позапланової документальної перевірки ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998 - 2016 років залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк Н.В. Білик О.П. Могильний

В.І. Остапук В.В. Наставний С.І. Кравченко

С.В.Яковлєва

6
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення