14.07.2017 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

У виконавчому провадженні щодо виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір НЕ стягується, якщо таке рішення НЕ може бути виконане без участі боржника (СУД у справі № 802/354/17-а від 20.06.2017р.)

Фабула судового акту: Постанова адміністративного суду апеляційної інстанції із серії «ми вже давно загрались з правами та забули про обов’язки». Скасовуючи відмовне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору апеляційний суд мабуть зовсім забувся, що рішення суду, особливо рішення суду немайнового характеру, повинні виконуватись боржником ДОБРОВІЛЬНО у встановлений д/в строк у постанові про відкриття виконавчого провадження. 

Так, судом у справі ухвалене рішення, яке набрало законної сили, про зобов’язання органу поліції видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням вимог Постанови КМУ №988. І чому би органу поліції ДОБРОВІЛЬНО не видати таку довідку стягувачу ще до його звернення у виконавчу службу та відкриття виконавчого провадження. Це його прямий обов’язок, який не потребує бюджетних коштів. Ні – цього не відбувається. 

Надалі державний виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк на добровільне виконання рішення та попереджає боржника, що у випадку невиконання з нього буде стягнутий виконавчий збір на підставі ч.3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в сумі 12 800,00 грн. Проте, замість того щоб видати стягувачу довідку, боржник починає оскаржувати стягнення виконавчого збору і пропускає строк на добровільне виконання.

Звичайно така дурня притаманна державним службовців мабуть буде завжди. Водночас ця дурня всіляко заохочується судами, які ухвалюють подібні рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначає, що обов’язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень. Проте, не враховує, що при примусовому виконанні немайнових рішень, які можуть бути виконані лише боржником саме накладення на боржника штрафів в порядку, передбаченому ст. 75, 76 ЗУ «Про виконавче провадження» і є єдиними примусовими заходами, які може вчинити державний виконавець у такому випадку.   

Натомість, суд приходить до парадоксального висновку, що якщо рішення немайнового характеру неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець жодних примусових  заходів не здійснює, тому немає підстав для стягнення виконавчого збору.  І це незважаючи на ч.3, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». На  практиці отримавши таке рішення суду апеляційної інстанції орган поліції звичайно не видасть довідку стягувачу, і рішення суду не буде боржником виконане взагалі. 

Аналізуйте судовий акт: Накладення штрафу державним виконавцем за невиконання судового рішення органом ПФУ у випадку відсутності коштів є незаконним та не захищає право стягувача (ВСУ від 22 листопада 2016р. у справі № 21-1907а16)

Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16)

Перерахування боржником коштів на інших рахунок стягувача ніж той, що зазначений у судовому рішенні, також вважається добровільним виконання цього рішення (ВСУ від 21 грудня 2016р. у справі №3-1421гс16)

Виконавчий збір не стягується після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, якщо д/в не вчиняв виконавчі дії, а боржник пізніше добровільно виконав рішення суду (ВСУ у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р.)

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  802/354/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:  Воробйова І.А.

Суддя-доповідач:  ОСОБА_1

20 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Залімського І. Г.

суддів:  Сушка О.О.  Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу  Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області  на  постанову   Вінницького окружного адміністративного суду  від  27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про  скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у задоволенні позову  відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2016 р. у справі №802/1723/16-а  задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

На виконання постанови суду 01.02.2017 р. видано виконавчий лист №802/1723/16-а про: "Зобовязати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області видати  ОСОБА_2 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням вимог постанови КМУ від 11.11.2015 року №988."

07.02.2017р. ОСОБА_2 звернувся до УДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області із заявою про примусове виконання виконавчого листа №802/1723/16-а.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області 08.02.2017р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53357004, якою зобов'язано боржника - ГУ НП у Вінницькій області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. У пункті 3 резолютивної частини постанови вказано: "Стягнути з боржника виконавчий збір/ основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12800 грн."

Позивач не погодився із вказаною постановою в частині стягнення з боржника виконавчого збору та звернувся до суду. Позивач в обґрунтування власної позиції зазначає, що вимога щодо зобов'язання ГУ НП у Вінницькій області видати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії є правом вимоги проти держави про перерахунок та виплату пенсії, що носить матеріальний характер рішення. Відтак, підлягають застосуванню положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в контексті справи, що розглядається предметом виконання є вимоги зобовязального характеру щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення, що не виступає об'єктом справляння коштів чи зобовязання вчинення дій щодо майна Держави. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ставку виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 12800 грн.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обовязковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно  ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Колегія суддів зауважує, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2016 р. у справі №802/1723/16-а є рішенням немайнового характеру. Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону.

Згідно частини 6 статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону колегія суддів зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів зауважує, що виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником, адже видати ОСОБА_2 довідку Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням вимог постанови КМУ від 11.11.2015 року №988 може виключно Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

Крім того, судом встановлено, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону. Більш того, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2016 р. може бути виконана лиже боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що в даному випадку стягнення виконавчого збору з позивача згідно постанови державного виконавця  від 08.02.2017р. ВП №53357004 є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність спірної постанови в  частині стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача, наведені останнім в обґрунтування позовних вимог. Крім того, є безпідставними мотиви скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зазначені позивачем в апеляційній скарзі. Разом з цим, в ході апеляційного розгляду даної справи, судом встановлені обставини які свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, тому постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160167195196198202205207212254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом  Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 від 08.02.2017р. ВП №53357004 в частині стягнення з боржника виконавчого збору.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212254 КАС України.

Головуючий  ОСОБА_1    Судді    ОСОБА_4    ОСОБА_5

13
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення